1946 год

Новый директор

Він, щойно демобілізований з рядів армії, прийшов в школу, ще не маючи цивільного одягу, в військовій формі. На грудях його сяяли бойові відзнаки-ордени і медалі.

Вже перші тижні показали, що в школу на посаду директора прибув добрий адміністратор, мудрий, порядний, енергійний. Він з повагою відноситься до колег, технічного персоналу, до учнів. В той час вчителів бракувало і він став викладати певний час фізику, а математику з перших днів за своїм фахом.

На педрадах він виказував своє бачення педагогічної майстерності, згадували вчителі-пенсіонери один випадок, коли вони працювали з Могильним М.Д. .,„. Директор був в учительській, коли в кабінет швидко зайшов один вчитель і з захопленням став надмірно голосно розповідати, шо він зараз в одному класі поставив 7 двійок.

Микола Дмитрович закликав присутніх вчителів дати свою оцінку такому випадку. Дехто говорив, шо ледарів треба тільки так покарати. Микола Дмитрович вислухав всіх, а потім сказав, що у нього педагогічний стаж відносно невеликий, а все ж переконаний, що така кількість двійок є оцінкою роботи самого вчителя і означає, що вчитель не зміг зацікавити учнів своім предметом, не зміг навчити вчитися. За те, що учні не знають того чи іншого предмету, очевидно говорить про те, що вчитель не допрацював, не дав йому необхідних знань. Отже двійка — то є брак роботи вчителя. А залишати учнів на другий рік — ганьба школі, тобто всім нам.Після таких бесід з директором вчителі робили необхідні висновки кожен для себе, дотримувались порад мудрого педагога. Коли в кабінет директора приводили порушника дисципліни, то Микола Дмитрович розмовляв спокійно, розкривав суть його вчинків, щоб учень сам зрозумів і дав оцінку йому. Він на учнів не кричав, не погрожував.

Після розмови з директором учень виходив з йото кабінету з наміром не порушувати дисциліну в класі, школі, на вулиці.

Директор був прикладом для учнів і вчителів. Завжди охайний, ввічливий з усіма, був господарем свого слова. Колеги і старші учні намагались походити на нього.

В школі приділяли велику увагу патріотичному вихованню дітей. Учнівський колектив щорічно надавав допомогу в проведенні польових робіт сусіднім радгоспам і колгоспам. Це розглядалось, як патріотична робота. Разом з учнями працювали вчителі і директор. Він організовував цікаві екскурсії по місту, колективні відвідування кінотеатру, учнівськи вечори, літературні вікторини, різноманітні конкурси.

В 1949 році в школі була утворена мічуринська дослідна дільниця, а також шкільний город, де учні вирощували різні овочі. Тут же проводились практичні заняття вчителями біології. Шкільне життя набагато поцікавішало. В 1947 році в країні відчувалась недостатність харчових продуктів після посушливого літа. Голодували учні і вчителі..

Зібраний урожай з шільного городу давав можливість готувати їжу для всіх учнів і вчителів... Директор слідкував за зберіганням продуктів і овочей.

Одної ночі в бухгалтерії виникла пожежа. Техробітниця Рибалко помітила її і разом з сторожем Бондаренко загасили пожежу. Директор нагородив їх по 5 кг зерна кукурудзи.

Це на той час для них була суттєва підтримка. От такі були скрутні часи.

Число учнів в школі значно скоротилось, бо батьки, як і колись в голодному 1933 році, відправляли дітей в села до родичів, де голод був не такий загрозливий.