1944 год

Управління залізниці не мало змоги допомогти школам, бо йшла війна, треба було швидко відновлювати рух поїздів на всіх ділянках. Весь народ великої держави працював напружено під гаслами "Все для фронту!", "Все для перемоги!".

Учні і вчителі активно допомагали сусіднім радгоспам і колгоспам в проведенні польових робіт, в збиранні врожаю, також в ремонтних роботах по відбудові залізниці.

Про це свідчать накази по школі. Наказ №25 від 7 березня 1944 року свідчить про надання допомоги військовій частині по укріпленню залізничного мосту через річку Самару. На 8 березня назначено організований вихід на роботу учнів 6-7-8-9 класів о сьомій годині ранку. Класним керівникам треба провести бесіду з учнями про значення цього виходу на роботу в умовах Вітчизняної війни. Підпис - директор школи Масліков. З 12 березня учнів цих класів залучили на недільник для подання допомоги в ремонті залізниці. Учні повинні були приходити о сьомій годині з лопатами до місця роботи.

Школярі працювали сумлінно, заслуговували подяки робітників.

Знали, що своєю працею вони допомагають фронту.

Школи №12 були підпорядковані початкові школи на ст. Іларіонове, Хорошеве, в селищі Сад. Дирекгор сюди призначав вчителів, контролював їх роботу.

В школі №12 були за мовою викладання українські і російські класи. Як ілюструють накази по школі, директор Масліков I.A. був щедрий на догани учням і вчителям. Це викликало подив у колег, бо ніколи не давав попереджень. Директор школи уважно слідкував, аби всі діти шкільного віку в селищі Карла Маркса та інших селищах, були охоплені навчанням. Випадки пропусків аналізувались, приймались заходи, щоб діти акуратно відвідували школу.

З огляду на дефіцит харчових продуктів в місті відділ шкіл Управління залізниці рекомендував всім школам мати пришкільні городи. Місцева влада надала земельні ділянки. Школярі працювали на цих городах, вирощуючи овочі і картоплю.

В школі бракувало паперу, зошитів, ручок, пер для них, необхідних для проведення іспитів в кінці учбового року. Директор школи своїм наказом направляє співробітників в місто для придбання паперу і ручок за готівку на міському базарі, бо цього товару в магазинах не було.

В травні 1944 року не допущено до іспитів 12 учнів, яких залишили на другий рік. Педколектив це зробив з болем в серці. Це ж були діти фронтовиків або сироти з малозабезпечених сімей, ослаблені. Тому їм робили перекзаменовки в кінці літа, в канікули готували їх до іспитів. Після складання іспитів, діти переводились в наступний клас.

Літні канікули 1944 року. Сталінська залізниця після звільнення м. Севастополя була очищена від ворога... В широких розмірах йшли ремонтні роботи на ній. За наказом начальника залізниці Закорка М.Т. учні всіх шкіл на період літніх канікул були залучені до посильних робіт на цій магістралі...

60 учнів-старшокласників на чолі з вчителем російської мови Сухоребровою були прикріплені до Третьої будівельно-ремонтної дільниці на станції Нижньодніпровськ-Вузол. Ця учнівська бригада не тільки виконувала денну норму, але й перевиконувала.

Вони знали, шо кожен процент перевиконаної роботи — це їхній удар по ворогу. Про це казав їм керівник дільниці. Діти в школі виховувались, як патріоти своєї рідної Батьківщини.

Перед початком нового учбового року відділ шкіл залізниці вирішив провести семінар вчителів в місті Дніпропетровську. В наказі вказувалось: учасники семінару повинні взяти з собою хліба на три дні і постільні речі.

Це свідчення того, які нестатки терпів наш народ, ведучи важку, виснажливу війну з фашистами. їхали на семінар всі вчителі без нарікань, розуміючи труднощі того часу.

Школа в цих умовах працювала за планом, учбові програми виконувались.