 1936-1940 года Учитель-мама... В школі працювали вчителі,
яких навіть через 60 років колишні вихованці згадують з глибокою повагою і
любов'ю. " Вчителів в початкових класах ми називали «мамами», -
розповідають зараз учні тих далеких років. Пам'ятають до нашого часу вчителів:
Петрову Галину Василівну, яка викладала російську мову і літературу, вчителів
Бурова Ю.М., Есеєвського, Розкошенко З.Ф., Веліканову Г.Ф., Рудницьких, Бондар
С, Волкотруб і інших.
Взагалі до війни в школі
працювали:
Бондар С- вчитель історії;
Гусєва М. І. - креслення;
Кольцова — Швачкіна -
початкові класи;
Анушат - математика,
його дружина - німецька
мова;
Волкотруб - математика;
Євсеєвський, Дегтяр,
Розкішна - російська мова;
Олійник Я.- німецька;
Рудницький Ф.- фізкультура
Пурик - історик;
Бодюл - російська мова;
Кальченко - хімія;
Аргунов В.Ф.- біолог.
Вони давали дітям знання,
вчили творити добро, любити свій народ, свою Батьківщину...
Учням тих років
запам'ятались атмосфера дружби між учнями, шкільне життя, наповнене цікавими
загальношкільними справами, різними заходами, походами, екскурсіями по рідному
краю.
Дуже вразив учнів 1937
рік, коли органи НКВС виявили серед вчителів чимало "ворогів народу".
їх заарештували в школі під час уроків люди в будьонівках і шинелях.
Учениця тих років Махно O.K. згадувала, як арештовували вчителя Дігтяра.
Вчитель послав її за крейдою.
Йде вона коридором з крейдою до класу. Бачить, як двоє в будьонівках і довгих
шинелях виводять вчителя. «Він побачив мене з крейдою в руках і сказав: крейда
вже не потрібна». Його вивели з школи і ми його більше не побачили".
Додала, що вже після смерті
Сталіна в школу прийшло повідомлення, що всі вчителі, заарештовані в той
трагічний рік, були посмертно реабілітовані. Серед них вчителі: Євсеєвський,
Анушат А., Гулак, Дігтяр та інші.
"Ми були вражені тим,
що нас вчили вороги народу, ми їх засуджували. Вважали, що органи НКВС роблять
правильно. Це ми потім зрозуміли, що це був злочин проти народу".
В 1937 році школа стала
називатись Ігренською середньою школою № 12 Сталінської залізниці, якій були
передані всі колишні залізничні школи. В школі в той рік діяли гуртки:
радіолюбителів, фізкультурний, авіамодельний, фотокружок,
драматичний, юних натуралістів.
Учні охоче займалися в гуртках. Заняття в гуртках допомагало в виборі професії
після закінчення школи. В 1938 році на другому поверсі в фойє було облаштовано
місце, де продавались шкільні приладдя: ручки, олівці, пера. Продаж вів учень 6
класу Бережний М.Т. В школі організовувалися походи, учнів водили на стрільбу
на територію психіатричної лікарні.
Влітку біля школи, від
стадіону ,до вулиці Гайової, знаходився літній табір армійського полку НКВС.
Учні дружили з солдатами.
Особливо любили футбольну команду полку.
Вже тоді в школі любили
гру, яка пізніше буде називатися "Зарница".
В 1939 році школа почала
посадку тополь по Маячці, щоб висушити болото. Так учні та вчителі намагалися
боротися з малярією. Учні під керівництвом вчителя біології Аргунова
розводили кроликів. За успіхи на
ВДНГ була відправлена делегація школи.
| 